Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи.  Без належної медичної допомоги та вчасного лікування летальність сказу сягає 100%.

З-поміж свійських зазвичай носіями цієї гострої інфекційної хвороби є собаки та коти, а у дикій природі — вовки, лисиці, кажани, їжаки тощо. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини.

Інфікуватися від хворої на сказ тварини можна через укус, подряпину та мікроушкодження шкіри, а також через потрапляння зараженої збудником слини на слизові оболонки або ушкоджену шкіру людини.

Першими симптомами хвороби є:

• печіння, свербіж або поколювання, почервоніння шкіри на місці укусу;
• біль уздовж нервів, що іннервують м’язи поблизу рани;
• схожі на грип ознаки: висока температура, нудота, втома, головний біль.

Потім виникають неврологічні симптоми:

• агресивність і дратівливість;
• розгубленість;
• галюцинації;
• судоми;
• хаотичні рухи та збудження;
• надзвичайна чутливість до яскравого світла, дотику;
• надмірне виділення слини, утруднене ковтання;
• водобоязнь.

Щоб захиститися від сказу, необхідна медична допомога та курс антирабічних щеплень.  Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Для профілактики сказу необхідно:

• регулярно вакцинувати свійських тварин;
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.