РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ ДО ДНЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я
ЗА МАТЕРІАЛАМИ СЕРІЇ ІЗ МУЛЬТСЕРІАЛУ
«КОРИСНІ ПІДКАЗКИ» телеканалу ПЛЮСПЛЮС
1-4 КЛАСИ
в закладах загальної середньої освіти
Запрошуємо освітян долучитись до проведення уроку до Всесвітнього дня ментального здоров’я 10 жовтня за матеріалами серії із мультсеріалу «Корисні підказки».
Матеріали розроблені у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» – ініціативи першої леді України Олени Зеленської, у співпраці з Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України, Міністерством освіти і науки України.
Мультсеріал «Корисні підказки» створено українським дитячим телеканалом «ПЛЮСПЛЮС» у співпраці з провідними дитячими психологами країни, незмінною експерткою телеканалу є психологиня Світлана Ройз. Проєкт реалізується у співпраці з Всеукраїнською програмою ментального здоров?я «Ти як?».
Цільова аудиторія: учні 1-4 класів закладів загальної середньої освіти.
Формат та тривалість уроків: тематичний урок до Всесвітнього дня ментального здоров’я. Тривалість одного уроку – 35 хвилин. Уроки можуть бути проведені класними керівниками, іншими педагогічними працівниками (за бажанням) та практичними психологами/соціальними педагогами.
Матеріали та обладнання:
телевізор або проєктор;
запис серії «Емпатія» мультсеріалу «Корисні підказки» – https://www.youtube.com/watch?v=2lHiC2H2Wpg;
паперовий ватман формату А5, кольорові маркери, кольорові клейкі стікери.
Додаткові матеріали, які можуть стати помічними:
Мобільний застосунок для турботи про себе та покращення ментального стану дітей та дорослих «Моментал»
Аптечка психологічної самодопомоги для дітей, укладена спільно з ЮНІСЕФ
Техніки самодопомоги для дітей у анімаційних відеороликах
Техніки самодопомоги для виконання з учнями в укритті
Мета уроку:
сформувати уявлення учнів про те, що таке емпатія;
розвинути вміння розпізнавати свої емоції та емоції інших людей;
навчити простим способам самопідтримки та підтримки навколишніх людей.
Результати уроку:
в учнів є розуміння того, що таке емпатія та як вона проявляється;
учні розвинули вміння розпізнавати свої емоції та емоції інших людей;
учні знають та користуються техніками та вправами, презентованими на уроці.
Що варто врахувати вчителю у проведенні уроку?
Уникайте тем, що можуть нагадувати дітям про їхній травмівний досвід або потенційно травмівні події.
Спостерігайте за змінами в реакціях і настрої дітей. Якщо з’являється втома чи емоційна напруга – запропонуйте коротку руханку або вправу з Аптечки самодопомоги чи застосунку «МОМЕНТАЛ».
Використовуйте дихальні вправи лише з акцентом на спокійний видих. Уникайте практик із закритими очима чи зосередженим глибоким диханням, щоб зберегти відчуття безпеки.
Давайте дітям право не відповідати вголос. Можна запропонувати: «Подумайте про це про себе».
Дозвольте обирати зручний спосіб висловлення: малювання, письмові відповіді чи інші творчі форми.
Використовуйте практику вдячності – дякуйте за будь-яку реакцію, навіть найменший відгук має значення.
Пам’ятайте: важливо, щоб дитина сама визначала, чим готова ділитися.
Формулюйте запитання так, щоб вони були безпечними: замість аналізу причин почуттів допомагайте дитині їх прийняти. Уникайте запитань на кшталт: «Чому ти так відчуваєш?» або «Чому в тебе виникли саме такі емоції?»
Пам’ятайте, що не існує «поганих» емоцій або емоцій, за які має бути соромно. Емоції – це природна частина життя. Важливо допомагати дітям розпізнавати як приємні, так і неприємні емоції, вчитися приймати їх та безпечно проявляти.
Уникайте інтерпретацій та оцінок. Сприймайте дитячі висловлювання без ярликів і власних висновків, залишаючи простір для самовираження.
Орієнтовний план-конспект уроку
|
Орієнтовний таймінг |
Назва активності |
Опис активності |
|
3 хв |
Вступне слово вчителя |
Вчитель вітається та починає розповідати про урок, який чекає на учнів сьогодні. «Сьогодні ми з вами будемо говорити про те, як ми можемо краще розуміти одне одного. Кожен з нас, залежно від настрою чи ситуації, може відчувати радість, сум, здивування, злість чи хвилювання. І всі ці емоції важливі. Ми навчимося помічати, які емоції з’являються в нас і в інших людей, і як можна підтримати того, хто поряд. Це допоможе нам бути добрішими одне до одного, більше довіряти і відчувати себе у класі комфортно та безпечно». Учитель/ка пропонує всім зручно сісти. Можна зайняти таку позу, щоб тілу було максимально комфортно. «Я помітив/ла, що від того, як ми сидимо, дуже багато залежить. Якщо нам незручно, наші м’язи напружуються, і мозок отримує сигнал, що ми ніби не зовсім у безпеці. Тоді ми можемо ставати більш чутливими й інакше сприймати все, що відбувається навколо. А коли наші м’язи розслаблені, ноги стоять стійко, нам зручно – тіло відчуває більше безпеки. Ми стаємо більш відкритими до спілкування і легше помічаємо сигнали від інших людей. Бо навіть коли ми мовчимо, ми все одно «розмовляємо» один з одним, ніби надсилаючи один одному «таємні сигнали». Ці сигнали ще називаються невербальними, тобто без використання слів. Це – наша міміка, жести, пози. Іноді вони говорять навіть більше, ніж слова. Вони можуть підказати нам, як почувається людина і що вона хоче нам передати. Давайте повчимося їх розпізнавати! Готові?» |
|
2 хв |
Інтерактивна взаємодія |
Інструкція до вправи: вчитель/ка демонструє опущені плечі, сумний вираз обличчя, ніби зараз заплаче. Слово вчителя: «Як ви думаєте, як я зараз почуваюся?» Дати можливість дітям відповісти. Слово вчителя: «Так, я показав/ла, що мені сумно». |
|
3 хв |
Гра в парах |
Інструкція до гри: «А тепер спробуйте цю гру в парах! Одному з вас потрібно показати якусь емоцію за допомогою виразу обличчя, міміки та жестів, не вимовляючи жодного слова. А іншому – відгадати, що це за емоція. На це ви матимите одну хвилину. Після того як емоція відгадана – потрібно помінятися ролями в парах. Спробуємо?» Дати час на гру. «Вдалося!? Помахайте долонькою, кому вдалося відгадати емоцію? Ви круті!» |
|
5 хв |
Інтерактивне обговорення |
«А ви помічали, що іноді, навіть зовсім на хвильку, ми починаємо відчувати те саме, що й інша людина? Наприклад, хтось поруч починає сміятися – і нам теж стає веселіше. Або хтось позіхає – і ми теж раптом позіхаємо». (Учитель/ка може сам/а позіхнути, щоб викликати усмішки й реакцію дітей). «У нашому мозку є такі цікаві "помічники" – дзеркальні нейрони. Вони працюють так, ніби всередині нас є маленьке дзеркальце. Це дзеркальце відбиває те, що відчуває інша людина, і ми ніби трошки проживаємо її досвід разом із нею. Згадайте, чи бувало у вас так: дивитесь кіно – і коли героїня плаче, вам теж стає сумно? Або коли друг сміється від душі – ви мимоволі теж починаєте сміятися? А, може, навіть сердитеся разом із кимось, хто поруч?» Дати дітям час поділитися прикладами. |
|
5 хв |
Інтерактивне обговорення |
«Ми всі різні. І в кожного з нас свій рівень чутливості. Хтось легко відчуває емоції інших людей, а комусь це складніше. І це абсолютно нормально. Ніхто не зобов’язаний відчувати так само, як інший. Але буває й так, що людина відчуває буквально все-все-все навколо. Це може бути дуже виснажливо – ніби у тебе зовсім немає шкіри, і ти вбираєш усі почуття інших, навіть коли не готовий. І тоді важливо вчитися відділяти: де мої почуття, а де – почуття іншої людини. Коли ми це вміємо, нам легше бути поруч і справді підтримати. Адже підтримка – це не завжди "відчути за когось", а радше знайти слова чи дії, які допоможуть іншій людині відчути: "Я з тобою, ти не сам/сама"». Пропозиції запитань до обговорення:
Дати дітям час поділитися думками. |
|
6 хв |
Перегляд мультфільму |
«Усе, про що ми говоримо сьогодні – про наші емоції, про сигнали, які ми надсилаємо один одному, про чутливість і про те, як ми можемо підтримати – усе це стосується однієї важливої здатності. Вона називається емпатія. Емпатія – це вміння відчувати те, що відчуває інша людина. Це коли ми можемо уявити себе на місці іншого й підтримати його. Емпатія буває різних рівнів: іноді ми просто відчуваємо ті самі емоції, що й людина поруч, а іноді – не лише відчуваємо, а й щиро хочемо допомогти. І, мабуть, найвищий рівень емпатії – це коли поруч із нами людині стає хоч трохи легше. Адже бути емпатичними й підтримувати так, щоб це справді допомогло, – це справжнє мистецтво. І ми з вами можемо його навчитися. Діти переглядають запис серії «Емпатія» мультсеріалу «Корисні підказки» |
|
3 хв |
Обговорення мультфільму |
«Коли я бачив/ла, як плаче Кружко, я теж ледь не розплакався/лась. А ви?» Пропозиції запитань до обговорення:
|
|
6 хв |
Створення «Карти підтримки та емпатії» |
Інструкція для створення карти: вчитель закріплює на дошці або на стіні ватман та фіксує відповіді дітей за допомогою стікерів та маркерів. «Давайте разом подумаємо й згадаємо – як можна виражати підтримку. Ми з вами зберемо всі ідеї в одну велику карту. Для цього будемо записувати наші думки на кольорових стікерах. Цей плакат ми залишимо в класі. Він нагадуватиме нам, як ми можемо бути поруч одне для одного». Крок 1. Запропонуйте дітям сказати своїми словами, що для них означає емпатія. Наприклад:
Крок 2. Збір ідей про підтримку Запропонуйте дітям відповісти на запитання: «Що ми можемо зробити, щоб підтримати людину?» Записуйте всі відповіді. Якщо потрібно, наведіть приклади, які можна доповнити:
Крок 3. Створення карти Разом оформіть зібрані ідеї у вигляді плаката. Додайте малюнки чи символи: сердечка, долоньки, усміхнені обличчя, квіти. Дайте плакату назву: «Наша карта підтримки та емпатії». |
|
2 хв |
Завершення уроку |
«Дякую вам за нашу спільну роботу! Ця карта – наш спільний скарб. Вона допомагатиме нам пам’ятати, що кожен із нас може підтримати іншого. І навіть маленька дія може зробити когось поруч щасливішим. На завершення маю до вас прохання, подумайте декілька секунд і поділіться, будь ласка, що з сьогоднішнього уроку запам’яталося вам найбільше?» Дати дітям час поділитися думками. |
Концепт проведення комунікаційних активностей "Дотики підтримки" представлено у презентації:
Більше технік самодопомоги
та рекомендацій для плекання стійкості – на платформі Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»
