В Полтавському районі значна кількість населення, переважно сільської місцевості, використовує питну воду для господарсько-питних потреб з шахтних та трубчастих колодязів (свердловин), каптажів. Такі підземні води є незахищеними від забруднення. Найбільші ризики, що виникають під час споживання такої питної води, пов’язані з мікробіологічним забрудненням та підвищеним вмістом нітратів.
Забруднити питну воду можуть весняні паводки, дощі, ґрунтові та стічні води, каналізаційні стоки, різні агрохімікати в т.ч. добрива органічного походження, що використовуються в сільському господарстві та ін. Неякісна забруднена вода може спричинити низку інфекційних хвороб, таких як черевний тиф, холера, дизентерія, вірусний гепатит A, гельмінтози тощо та заподіяти гостре чи хронічне отруєння хімічними речовинами. Особливо небезпечно вживати питну воду з підвищеним вмістом нітратів вагітним жінкам та дітям віком до 3 років, що може привести до водно-нітратної метгемоглобінемії та стати причиною летальних випадків у новонароджених.
Вимоги до влаштування водозабірних споруд у вигляді колодязів різного типу регламентуються Державними санітарними правилами та нормами (ДСанПіН) 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».
Отже, з метою запобігання виникнення інфекційних захворювань та отруєнь, пов’язаних з вживанням води з альтернативних джерел, власникам при влаштуванні та експлуатації колодязів необхідно дотримуватись наступних правил:
- місця влаштування колодязів, каптажу джерела чи бювету слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів - не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод;
- територію поблизу колодязя, каптажу джерела чи бювету треба утримувати в чистоті та організовувати відведення поверхневого стоку;
- у радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води;
- забороняється влаштовувати бювети, колодязі та каптажі джерел у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях;
- забороняється використовувати для підйому води із колодязя чи каптажу джерела громадського користування ємкості, які приносять споживачі, а також набирати воду із відра загального користування посудом, що належить споживачам;
- забороняється для утеплення і захисту колодязів та каптажів джерел від замерзання використовувати гній, перегній та інше , дозволені утеплювачі не повинні потрапляти до джерела;
- для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити "замок" із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см та з ухилом від колодязя. Навколо колодязя, розміщеного у водопроникаючих ґрунтах (піски, піщано-гравійні, піщано-галькові) необхідно цементувати майданчик радіусом не менше ніж 2 м та з ухилом від колодязя;
- влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним залізобетоном, бетонними або залізобетонними кільцями, а за їх відсутності - керамікою, цеглою, каменем або деревом - стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин;
- наземна частина колодязя (оголовок), призначена для захисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором, влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку;
- для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим "журавлем" з відром для загального користування;
- біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя).
Власники бюветів, колодязів чи каптажів джерел зобов'язані щорічно проводити планове обстеження цих споруд, їх поточний ремонт, чищення та дезінфекцію. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд та знезараження питної води, а також лабораторні дослідження її безпечності та якості.
Колодязна вода повинна бути епідемічно-безпечною (не містити бактеріального забруднення), не шкідливою за хімічним складом та приємною за органолептичними (смаковими) властивостями.
Пам'ятайте, безпечне вживання питної води можливе лише з доглянутих джерел та за відповідності (ДСанПіН) 2.2.4-171-10 за показниками епідемічної безпеки та санітарно-хімічними показниками.
Дотримуйтеся правил та бережіть своє здоров'я.
